-
1 за
I прийм.1) ( про місце перебування - позаду) behind; ( по той бік) across, over, beyond; ( поза) out ofза борт, за бортом — overboard
за містом — out of town ( city); ( далі за місто) beyond the town ( city); (на дачі, на селі) in the country
2) (коло, навколо) at3) ( згідно з) according to, in accordance with, under, by4) ( при позначенні причини) because of, through, over, by reason ofза браком (чого-небудь) — for want/lack of, lacking, in the absence of
5) ( замість) instead (of), forза нього — instead of him, in his stead
за такого-то (підпис) — per procurationem (скороч. p.proc, p.pro., p.p.)
6) ( за часів) in the time of, in the days of; (про уряд, владу) under7) ( протягом) during, at; ( у проміжок часу) within, for, inза життя — during the life (of); when alive
за рік — in a year ( year's time)
за останній час — recently, lately, of late
8) ( через якийсь час) in9) ( відправлятися) for10) ( при позначенні заняття) at, toвзятися за роботу — to set to work, to begin working
11) ( ніж) than або не перекладається;12) (заради, на підтримку) for13) ( при позначенні ціни) forза безцінь — dirt-cheap, very cheaply
продати за безцінь — to sell for nothing, to sell for a song
купити за безцінь — to buy for a song, to buy for a trifling sum
за готівку — ( against) cash ( down)
14) ( про однорідну послідовність) after, upon, byдень за днем — day by day, day after day
15) ( слідом за) afterйти за кимсь — to follow smb.
16) (як) as або не перекладається;17) (більш, понад - про вік) over; past; ( про час) after18) ( на відстані) at a distance of ( або не перекладається)20) ( при передачі співпереживання) forзаступитися за когось — to stand up for smb.; to intercede, to plead for smb., to take someone's part
прохати за когось — to intercede ( to plead) for someone, to speak on smb.'s behalf
ручитися за когось — to answer for smb.
21) ( при) under22) (при позначенні предмета, за який тримаються) by23)схопитися за голову — to be horrified, to be in despair
за винятком — except, excepting, with the exception of, except ( for), apart from, save
пити за здоров'я — to drink (to) one's health
за ваше здоров'я! — your health!, here's to you!, cheerio!, (жарг. тост) chin-chin!
за вирахуванням (чого-небудь) — less, minus, deducting, allowing ( for), with the deduction (of); except for, apart from ( крім)
за маршрутом — by way of, via
за сприяння когось — with smb.'s assistance ( help)
зачепити за щось — to hit against smth.
стежити за кимсь — to spy on ( upon) smb.
тривожитися за щось — to be anxious about smth., to worry about smth.
ходити за хворим — to nurse ( to look after) a patient
за відсутності (ого-небудь) — in the absence (of); for lack (of); for want (of)
за кадром — off screen, off-camera
за компанію — for company, to keep smb.'s company
за кулісами — in the wings, backstage; behind the scenes
за відсутності (чого-небудь) — in the absence (of); for lack (of); for want (of)
за підписом (кого-небудь) — signed (by)
за межами (чого-небудь) — outside, beyond the bounds (of)
за свій рахунок — at one's own expense, out of one's own pocket
за власний рахунок — for one's own account, on own account
за упокій — for the peace (of smb.'s soul)
за чий-небудь рахунок — on smb.'s account
II пр. III част.за чужий рахунок — at someone else's expense, at the expense of others
що він за людина? — what is he like?, what kind of man is he?
-
2 як
I ч зоол.( тибетський бик) yakII пр.1) (яким чином, якою мірою) howяк би це зробити? — how is it to be done, I wonder?
як (ви) — поживаєте?, як ся маєте? how do you do?, how are you?
як це так? — how is so?, how is that?
як довго? — how long? як справи? how are you getting on?, how are things?
2) (при запитанні про ім'я, назву тощо) what3) (при висловленні обурення, здивування) whatяк, він пішов? — what, he has already gone?
4)як не…, хоч як… — however…
як не важко — however difficult it is; як не пізно however late it is
як би то (там) не було — at any rate; however that may be
як кому, кому як — it is not the same with everybody
ось як! — really!, you don't say so!
як би не так! — not likely!, nothing of the kind!
як вам сказати — how shall/should I put it?
як видно — evidently, apparently
III спол.як видно — з as can/may be seen, as evident ( з чого-небудь - from)
1) ( при порівнянні) as, likeлютий, як тигр — fierce as a tiger
я живу, як інші — І live as others do
як і раніше — as before, previously
як і у випадку — as with, as in the case of, as is the case with
як вкопаний — stock-still, transfixed, rooted to the ground, stone-still
як навмисно — as ( ill) luck would have
2) ( коли) when; ( відтоді як) sinceяк тільки — as soon as; when
в той час, як — whereas, while
до того, як — till, until
після того, як — since
3) (крім, тільки) but, except; як не but4) ( якщо) if; ащо, як він спитає? — and what if he asks?
5)як…, то… — if…, then…
як не хочеш, то й не йди туди — don't go there if you don't want to
як наприклад — as, for instance
як раптом — when suddenly, when all of a sudden, when all at once
як на нього — as to him, for his part, as far as he is concerned
як би не… — however…, no matter how
як завжди — as ever, as always, as usual
як…, так — і both… and…
як ведеться — as usual, is customary, is the custom
як з'ясувалося — as it turned out, as it proved
як мовиться, як кажуть — as they say, as the saying goes
як же! — sure!; why, of course!
як сказати — it all depends; how shall I put it, how shall I say
як відомо — as is well known, as everybody knows
як мінімум — at the minimum, at the least
як не дивно — strangely enough, strange though ( it may seem); як одне ціле as a single whole, as a unit; як заведено, як належить, як
годиться — properly, duly; downright, as it should be, as expected; як правило as a rule, generally, usually; як
прийнято — as is the convention, as is customary
як — так? you don't say!; як завгодно anyhow, however; any way one likes; як
-
3 категорії
КАТЕГОРІЇ (грецьк. κατηγορία, від κατηγορεω - висловлювати) - найбільш загальні поняття тієї чи тієї галузі знання, філософії науки, що слугують для "скорочення" досвіду, знаходження предметних відношень, розчленування і синтезу дійсності. Зміст і функції К. були встановлені в працях Аристотеля, Канта, Гегеля. Аристотель розумів під К. родові висловлювання про буття, "а оскільки одні висловлювання позначають суть речі, другі - якість, інші - кількість, інші - відношення, інші - дію або сприйняття, інші - "де", інші - "коли", то відповідно з кожним із них ті самі значення має і буття". Перелічуючи К., Аристотель вдається до розділового "або": "Зі сказаного без будь-якого зв'язку кожне позначає або сутність, або "скільки", або "яке" і таким чином перебирає десять відомих К. В його тлумаченні К. - це висловлювання, які відбивають такі загальні (родові) властивості буття, за допомогою яких воно членується в мові і знанні на рубрики, що не зводяться одна до одної. Кант дослідив іншу функцію К.: він визначив їх як розсудкові апріорні поняття, які об'єднують, синтезують матеріал чуттєвості. Вони є гранично загальними "поняттями про предмет взагалі". Кант подав "таблицю К." дещо інакшу, ніжу Аристотеля: в ній відсутня К. сутності (бо сутність він вважав непізнаваною), простору і часу (вважав їх формами споглядання, а не поняттями); вдосконалено рубрику К. відношення, куди входять субстанція і акциденція, причина і дія, взаємодія; введено К. модальності (можливість - неможливість, існування - неіснування, необхідність - випадковість); до того ж, на першому місці у нього стоять не К. якості (реальність, заперечення, обмеження), як у Аристотеля, а К. кількості (єдність, множинність, цілокупність). Ці особливості кантівської таблиці К. пояснюються як властивостями його філософського вчення, так і розвитком математики і природознавства в Новий час. Гегель приписував К. обидві функції. У відомій тезі "категорія покладає буття у деякій визначеності як у границі" наочно виражена розчленувальна, рубрикаційна природа К. В той же час він наголошував їх синтетичний характер. При цьому синтез він витлумачував дещо інакше, ніж Кант. Гегель вважав, що не лише в науці, а й у житті користуються К.: тут вони постають як скорочення для виразу однорідних явищ, речей, подій, видів діяльності (війна, народ, море, тварина, Бог, любов і т. ін.), і як засоби для визначення і знаходження предметних відношень (причинність, взаємодія тощо). К. спочатку формуються несвідомо - в людській діяльності і відкладаються в мові. Свідомо їх досліджують філософи Н. а мовний характер К. переважно орієнтується західна філософія XX ст. В логічному позитивізмі (Карнап, Нейрат) К. розглядаються не як форми мислення чи свідомості, а як мовні структури; в аналітичній філософії (Строссон, Кернер та ін.) К. вважаються засоби і форми розчленування, класифікації речей і явищ, закладених у природній мові. В екзистенціалізмі замість традиційних К. мислення досліджені К. життя: турбота, страх, знеособленість (Man), гранична ситуація, екзистенція та трансценденція і т.ін., які постали як філософсько-антропологічні феномени - за їх складом і за тлумаченням притаманних їм функцій. Філософсько-антропологічний зміст К. відкривається у трьох напрямах. По-перше, без зазначених функцій К. людина не може оволодіти світом, а отже, неможливим було б і її життя. По-друге, філософські К. як найбільш загальні відбивають докорінну особливість людини, що відрізняє її від тварини, - здатність виходити за межі будь-якого конечного, обмеженого утворення, навіть за межі всього обмеженого разом, коли весь світ постає як наслідок якоїсь духовної істоти (Бога), абсолютної ідеї. В традиційній філософії така здатність позначалася К. безконечного, абсолютного, в сучасній - К. трансценденції. Конечне і безконечне раніше розглядалися як властивості речей, але вони ще більше - властивості людини, її свідомості, мислення, універсальної діяльності. По-третє, членування і поєднання дійсності в кінцевому підсумку веде до аналізу і синтезу найбільших, суттєвих відмінностей - протилежностей, таких як мислення і буття, конечне і безконечне, відносне і абсолютне, свобода і необхідність, існуюче і належне, дійсність та ідеал тощо. Суперечності цих К. кожна епоха, покоління, людина вирішують по-своєму, і єдино правильного їх вирішення немає, бо вони виражають певні (в т.ч. протилежні) позиції людини в світі, в житті, в свідомості. Сукупність таких протиріч становить основні питання (чи проблеми) і філософії, і людини - як її суб'єкта й об'єкта. Основним предметом сучасної філософії безпосередньо стала людина, а отже, і всі К. філософії мають перш за все антропологічний зміст.М. Булатов -
4 пізнання
ПІЗНАННЯ - суспільно-історичний процес здобування, нагромадження і систематизації знання про природу, суспільство, людину та її внутрішній світ. В узагальненій формі П. подається як процес взаємодії суб'єкта і об'єкта. В суб'єктоб'єктному відношенні суб'єкт виступає активною стороною процесу - він вибирає об'єкт, визначає щодо нього свою мету, спрямовує на об'єкт свої пізнавальні здатності і відображає, трансформує та відтворює його в своїй свідомості у вигляді чуттєвих або раціональних образів, понять і суджень. У свою чергу об'єкт вимагає адекватних його природі засобів відображення, спричиняє зміст своїх ідеальних образів, що є визначальною умовою істинності знання. Тому внутрішніми складовими процесу П. виступають: суб'єкт з його пізнавальними здатностями; пізнавальна діяльність, що урухомлює засоби П. та реалізує пізнавальні цілі суб'єкта; об'єкт, що є першоджерелом знання; саме знання, що є результатом та безпосередньою метою пізнавального процесу. Оскільки суб'єкт намагається отримати не просто знання, а обґрунтовано істинне знання, то кінцевою метою процесу П. є досягнення об'єктивної істини. Основою П. виступає, по-перше, спостереження, коли має місце безпосередній контакт суб'єкта та об'єкта, а останній дається через органи відчуття і сприймання, які є джерелом первинної інформації про об'єкт; по-друге, мислення та розум, які опосередковують об'єкт і надають осмислення відчуттям та сприйманням. Взаємодія чуттєвого та раціонального складає механізм генерування знання про навколишній світ З. алежно від характеру цієї взаємодії виділяють два рівні П.: емпіричний, де домінує чуттєвий компонент творення знання, а саме знання набирає форми різноманітних фактів та їхніх систем (емпіричне знання); теоретичний, де домінує раціональний компонент, а утворене знання формується у вигляді абстракцій та їхніх систем різної сили узагальнення (теоретичне знання). Мотиви та спонукальні чинники П. визначаються частково людською допитливістю, яка є невід'ємною якістю кожної особистості, та внутрішніми потребами розвитку П. Однак головною рушійною силою П. є суспільно-історична практика, в сфері якої формуються запити на знання, інституційні та організаційні передумови, матеріальні та духовні ресурси П. Практика є адресатом і споживачем здобутого знання. Отже, в абстрактному вигляді процес П. становить собою поєднання чуттєвого і раціонального, емпіричного і теоретичного, практичного і теоретичного. П. виникло разом з виникненням людства і виступає необхідною складовою частиною будь-якої діяльності людини - перетворювальної, виробничої і споживчої, духовної тощо. Однак в подальшому розвитку суспільства внаслідок суспільного розподілу праці П. виокремлюється в особливий вид життєдіяльності і починає розвиватися на своїй власній основі. З цією обставиною пов'язують виникнення науки. Тому виділяють донаукове П., яке забезпечує отримання знання про об'єкт у процесі щоденної життєдіяльності і закріплює його в буденному досвіді, та наукове П., що здійснюється завдяки діяльності окремої спеціально підготовленої соціальної групи - наукового співтовариства, вчених - і стає їхньою професійною справою. Конкретний акт такого П. з конкретно визначеними об'єктом, метою, методикою, який націлений на отримання конкретного результату, називають науковим дослідженням. Здобуте в процесі наукового дослідження знання знаходить свій вираз в емпіричних і теоретичних побудовах, наукових абстракціях, гіпотезах, теоріях, системах теорій, що об'єднуються в окремі наукові дисципліни, які в свою чергу синтезуються в цілі галузі наукового знання і в своїй сукупності утворюють науку. Виокремлюють також позанаукове П., яке здійснюється в інших професійних сферах діяльності, зокрема художній, політичній, правовій тощо. Його результати закріплюються в формах суспільної свідомості. Вирізняють також особливий різновид П., пов'язаний із засвоєнням кожною особистістю та суспільством в цілому всієї суми раніше здобутого і нагромадженого знання. Його називають навчанням, у суспільно значущому розумінні - освітою. Процес П. вивчають теорія пізнання, логіка, методологія і філософія науки, епістемічна психологія, наукознавство, соціологія, дидактика тощо.П. Йолон -
5 Шинкарук, Володимир Іларіонович
Шинкарук, Володимир Іларіонович (1928, с. Гайворон Київської обл. - 2001) - укр. філософ, засновник Київської світоглядно-антропологічної школи З. акінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1950). Докт. філософських наук (1964), чл.-кор. НАНУ (1969), академік НАНУ (1978), чл.-кор. AH СРСР (1981), згодом - іноземний член РАН. Од 1951 р. - асистент кафедри історії філософії, ст. викл., доцент, згодом - заступник декана історико-філософського ф-ту, з 1965 р. - декан філософського ф-ту, в 1967 - 1968 рр. - зав. кафедрою ун-ту. Од 1968 р. - директор Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ, член редакційної колегії ж. "Питання філософії", у 1969 - 1971, 1979 - 1989 рр. та од 1995 р. - головний редактор ж. "Філософська думка". Од 1984 р. - голова правління тов-ва "Знання" (Україна), головний редактор двох видань "Філософського словника" (Київ, 1973, 1986) та "Філософсько-енциклопедичного словника" (2002). Засл. діяч науки і техніки України, лауреат Держ. премії України в галузі науки і техніки (1982). Перегляд традиційного філософування в руслі гуманізму пов'язаний у ІП. із прагненням занурити його в світову та вітчизняну філософську й культурну традицію і тим самим повернутися до втрачених можливостей, відродити духовний багаж, забутий у роки панування схоластичної державної ідеології. У шерезі фундаментальних досліджень, присвячених Канту, Гегелю, лівому гегельянству й подальшим інтерпретаціям діалектики, він розвивав оригінальну філософію людини, що дала поштовх сучасній укр. філософській антропології. Ш. - визнаний в Україні та поза її межами дослідник співвідношення онтологічного, логіко-гносеологічного та світоглядноантропологічного змісту філософії. Розглядаючи її як форму духовно-теоретичного самовизначення людини у світі, він сприяв подоланню спрощеності та лінійності тогочасного способу мислення, відродженню мисленевої культури, передусім - через надання філософському змістові марксизму статусу новоєвропейської "філософської автентичності" А. ктивно включившись у 50-х рр. у дискусію щодо предмета діалектики, Ш. обґрунтовує взаємозалежність онтологічного, гносеологічного та логічного її змісту, заперечує відособлення вчення про буття та про пізнання (полеміка між "онтологістами" й "гносеологами"), а також про природу та суспільство. Завдячуючи виведенню філософських уявлень про буття на рівень осмислення особливостей способу буття людини, а відношення мислення до буття - з більш широкого спектра відношенням людини до світу, філософія постає як передусім феноменологія людського буття. У 1967 - 1968 рр. Ш. розробляє масштабну науково-дослідну програму, яка започаткувала антропологічний поворот у вітчизняній філософії (перший абрис її викладено у доповідях з філософії права та про філософський гуманізм і проблему смислу людського буття на Міжнародному гегелівському конгресі (1966) і філософських конгресах у Відні 1967 р. й Парижі 1968 р.). Така світоглядно-антропологічна переорієнтація знаменувала поновлення філософсько-гуманістичних тенденцій вітчизняної філософської думки (Сковорода, Юркевич та ін.), перегукувалася з антропологічними вболіваннями відомих мислеників укр. діаспори (Кульчицький та ін.). Націленість на вивчення розмаїття способів людського самовизначення у структурі буття, особливостей світоглядної передумовності змісту і функцій філософського знання, етапів історичної генези світоглядної свідомості, її категорійної структури та співвідношення з іншими формами катетеризації задавала новий ракурс осмислення категорій - не тільки як засобів відображення та пізнання, а й форм самосвідомості і цілепокладання. Філософське вивчення феномена практичної життєдіяльності у структурі людського світовідношення сполучається із з'ясуванням її пов'язаності з формуванням світоглядних універсалій. Смисловим осердям такої переорієнтації філософії стає близький до сучасної феноменології концепт практично-духовного освоєння світу людиною. Досліджуючи єдність сутнісних сил людини - розуму, почуттів і волі, Ш. реабілітує принципово важливе для розуміння творчої природи свідомості поняття символічних форм світосприймання. Він вислідковує: ідеально-реальний характер предмета духовних почуттів, якісну своєрідність світоглядної ідеї як ідеалу, пов'язаного з уявленнями про майбуття та способами прилучення до нього, світоглядні форми його сприймання (мрія, віра, надія, любов, святість). Ш. ініціював спрямування антропологічно зорієнтованої філософії на осмислення суспільно-культурних явищ, пов'язаних із науково-технічною революцією. Ще у 70-ті рр. він обстоював персоиалістичну тезу про те, що критерієм ефективності певного типу суспільства є його людиностимулюючі потенції. З'ясування суперечливості людської діяльності виводить філософа на вивчення людинотворчих функцій культури та особливостей останньої як світу національного буття у його взаємодії з вселюдськістю. У загальнометодологічному плані філософський розмисл Ш. еволюціонував від "есенційної" діалектики Гегеля - до екзистенційної діалектики К'єркегора, від ідеї "родової всезагальності" до "індивідуальної тотальності".[br]Осн. тв.: "Логіка, діалектика і теорія пізнання Гегеля" (1964); "Теорія пізнання, логіка і діалектика І. Канта" (1974); "Єдність діалектики, логіки і теорії пізнання" (1977); "Методологічні засади філософських учень про людину''//Філософська антропологія: екзистенціальні проблеми (2000); "Діалектика і традиційні та нові підходи"//Філософсько-антропологічні студії (2001); "Розум, свобода та долі діалектики" (2001).В. ТабачковськийФілософський енциклопедичний словник > Шинкарук, Володимир Іларіонович
См. также в других словарях:
той — I того/, ч., та, тіє/ї, рідко то/ї, заст. ті/ї, ж., те, того/, с.; мн. ті, тих; займ. 1) вказ. Указує на щось, більш віддалене у просторі, ніж інше подібне (перев. парне); прот. цей (у 1 знач.). || Указує на відрізок часу, який передував… … Український тлумачний словник
тодішній — я, є. 1) Який був, існував раніше, в минулому, тоді; прот. сьогочасний, теперішній. || Який був трохи раніше. || у знач. ім. тоді/шнє, нього, с. Те, що було раніше, в минулому, тоді. 2) Який жив раніше, в минулому, тоді; сучасний кому , чому… … Український тлумачний словник
Слобода (Бурынский район) — Село Слобода укр. Слобода Страна УкраинаУкраина … Википедия
газове сховище — газовое хранилище gas storage Gasspeicher природна або штучна ємкість для резервування великих обсягів газу і регулювання його подачі відповідно до нерівномірності газоспоживання. Г.с. споруджуються поблизу траси магістральних газопроводів і… … Гірничий енциклопедичний словник
каверинг — у, ч., фін. 1) Викуп раніше проданих товарів і цінних паперів для припинення боргових зобов язань за укладеними на певний термін угодами. 2) Купівля біржового товару, аналогічного раніше проданому, для запобігання штучному зниженню ціни на нього … Український тлумачний словник
колишній — я, є. 1) Який був колись давно; минулий. || у знач. ім. коли/шнє, нього, с. Те, що було колись давно; минуле. || Який був трохи раніше; попередній. 2) Який утратив своє попереднє становище, призначення, попередній вигляд … Український тлумачний словник
новітній — я, є. 1) Який охоплює сучасний період, стос. до нього; сучасний, теперішній. 2) Новий, що відповідає сучасним вимогам; найновішого типу, конструкції і т. ін. || рідко. Новий, інший; не той, що був раніше. •• Нові/тня істо/рія історія останнього… … Український тлумачний словник
попередній — я, є. 1) Який міститься перед іншим. 2) Який здійснюється перед чимсь, передує чомусь основному; підготовчий. || Який має бути перед чимсь. || Який здійснюється заздалегідь; завчасний. || Не доведений до кінця, здійснений не до кінця;… … Український тлумачний словник
приточувати — ую, уєш, недок., приточи/ти, точу/, то/чиш, док., перех. 1) Приєднувати, додавати що небудь для збільшення чогось. || Подовжувати який небудь предмет, приєднуючи щось до нього. || Пришивати що небудь до чогось. 2) Приладнувати, прикріплювати,… … Український тлумачний словник